У нашому житті є речі, на які ми не маємо впливу, і речі, які цілком залежать від нас. Війна часто створює ілюзію повної втрати контролю, але метафора «Поїзда життя» допомагає повернути відчуття власної сили та агентивності.
Ця практика дозволяє усвідомити: ми не обираємо швидкість руху поїзда чи напрямок колій, але ми точно обираємо, що взяти у валізу та з ким розділити подорож.
Що вам знадобиться?
-
кілька аркушів паперу
-
кольорові олівці, фломастери або ручки
-
трохи часу для роздумів у тиші
Частина 1: мапа твоєї подорожі (для дорослих та підлітків)
Перш ніж малювати, дай собі відповіді на три важливі блоки запитань, які стануть фундаментом твоєї стійкості:
-
Якими переконаннями чи цінностями ти керуєшся? Чи є у тебе рольові моделі — люди, які надихають тебе жити «правильним» для тебе життям?
-
Кого б ти хотів бачити у своєму купе? Хто ці люди, які тебе надихають, підтримують та відновлюють?
-
Які риси твого характеру або щоденні дії допомагають тобі підтримувати енергію під час руху? Це твій внутрішній ресурс, який можна «дістати з сумки» у будь-який момент.
Частина 2: малюємо зупинки для зцілення
Візьми три окремі аркуші паперу. Кожен аркуш — це особлива станція, де твій поїзд робить зупинку для дозаправки ресурсами.
-
Зупинка 1: СПОКІЙ. Намалюй місце, людей, тварин або споруди, які дарують тобі відчуття безтурботності та заземлення.
-
Зупинка 2: НАДІЯ. Зобрази те, що допомагає тобі дивитися у майбутнє з оптимізмом. Що дає тобі сили вірити, що попереду на тебе чекає щось світле?
-
Зупинка 3: ЛЮБОВ. Це простір, де ти відчуваєш, що тебе люблять, цінують і приймають. Хто або що наповнює твоє серце теплом?
Порада: Після завершення з’єднай ці аркуші в одну лінію, домалюй колії та спільний пейзаж. Подивись на це з боку: це і є твоя подорож, яку ти створюєш власноруч.
Частина 3: версія для дітей — «Мій чарівний потяг»
Для роботи з дітьми вправа стає простішою, але не менш потужною. Запропонуй дитині намалювати (або роздрукувати) три вагони:
-
Вагон 1: люди, які піклуються про мене, важливо знайти хоча б одну таку людину (батьки, вчителі, друзі) .
-
Вагон 2: моє ім’я – це вагон самоцінності дитини.
-
Вагон 3: люди, про яких піклуюсь я, це вчить дитину відчувати свою важливість для інших.
Наприкінці дитина може домалювати локомотив та описати словами, які почуття викликає у неї цей потяг (безпека, радість, сміливість).
Дивись повне відео з інструкціями та фінальною медіацією тут: https://youtu.be/sDnaUaM1D0o
Навіть якщо сьогодні подорож здається важкою, пам’ятай: ти не один у цьому поїзді. Співрегулювання та підтримка спільноти — це те, що дає нам сили рухатися далі. На горизонті кожного з нас чекає радість і благословення, навіть якщо зараз їх важко розгледіти.
