Зцілення після масштабних катастроф та воєн вимагає не лише індивідуальної терапії, а й створення цілісного середовища, яке підтримує гідність та безпеку людини. Гарвардська програма щодо травми біженців (HPRT), започаткована психіатром Річардом Малікою понад 40 років тому, базується на досвіді роботи з біженцями з Камбоджі. Головний висновок програми полягає в тому, що постраждалі люди втрачають не лише майно, а й культурну ідентичність та відчуття справедливості. Модель H5, розроблена в межах програми, пропонує п’ять стовпів відновлення: здоров’я, зцілення (через альтруїзм та духовність), відновлення гідності (через подолання приниження), захист прав людини та забезпечення належних житлових умов.
Дивитися повний запис зустрічі:
Без краси не буває зцілення: роль природи та мистецтва
Одним із найбільш революційних принципів HPRT є твердження доктора Маліки про те, що естетика та природа є невід’ємними частинами терапевтичного процесу. Хаос травми руйнує внутрішню узгодженість людини, а краса — у формі мистецтва, садівництва чи просто перебування на природі — допомагає цю узгодженість повернути. Природа дає нам не лише чисте повітря та воду, а й потужні метафори відновлення. Трикутник зцілення включає саму природу, екологічне правосуддя (турботу про землю) та фізичне середовище, у якому ми живемо та працюємо. Офіс психолога чи шкільний клас, де є хоча б одна жива рослина, вже стає місцем, що породжує надію та розраду.
Самозцілення та культурна стійкість спільноти
Зцілення — це колективний процес, де кожен член громади відіграє свою роль. Психологи допомагають інтегрувати історію травми в особистий досвід, вчителі створюють для дітей передбачувану рутину та ритуали, а лідери громад будують парки та громадські простори. Культурна стійкість виявляється у здатності спільноти зберігати свою ідентичність навіть у вигнанні. Важливим елементом є надання постраждалим права вибору та контролю над власним життям. Навіть така дрібниця, як можливість для людей самостійно вирішити, як розставити стільці в кімнаті, допомагає відновити відчуття гідності та суб’єктності, яке намагається знищити війна.
Соціальне лідерство та чотири вектори зв’язку
Для побудови справді зцілюючого середовища лідери та фахівці мають зосередитися на чотирьох типах зв’язків. По-перше, це зв’язок із собою та своєю ідентичністю. По-друге — зв’язок з іншими через побудову міцної спільноти. Третій вектор — це зв’язок із природою, як прямий, так і метафоричний. І четвертий, найвищий рівень — це зв’язок із метою та надією. Коли ці зв’язки налагоджені, виникає ефект «соціального плацебо», де середовище починає лікувати само по собі. Лідерство в цьому контексті полягає у створенні культури гостинності та безпеки, де кожна людина відчуває: «Мене бачать, я важливий, мої права захищені».
Від теорії до практики: вправи для «поранених цілителів»
Програма також звертає увагу на тих, хто допомагає іншим — так званих «поранених цілителів». Для них побудова власного зцілюючого середовища є критично важливою для запобігання вигоранню. Практичні вправи, як-от візуалізація «внутрішнього саду» чи використання дзеркальних нейронів для емоційного обміну в групі, допомагають підтримувати власну стійкість. Важливо пам’ятати, що навіть у найскладніших умовах ми можемо почати з малого: посадити одну квітку, намалювати її чи просто обмінятися теплим поглядом. Ці мікро-дії запускають хвильовий ефект, який зрештою перетворює простір руйнування на простір процвітання.
