Опис кейсу
Жінка (30-40 років) має тривалу історію складних стосунків, що тягнеться з юності. Перший досвід був токсичним та співзалежним, супроводжувався зрадами. Переїхавши до Європи, вона зустріла чоловіка, який здавався надійним, проте внутрішня тривога не зникала — вона постійно підозрювала його у зрадах. Зрештою, її побоювання підтвердилися. Після труднощів із документами в Німеччині, жінка прийняла рішення почати все спочатку і самостійно переїхала до Іспанії.
Чому ми обираємо тих самих?
У психології цей стан часто називають «нав’язливим повторенням». Коли ми не проживаємо травму минулого, наша психіка несвідомо шукає схожі декорації та людей, щоб спробувати «переграти» фінал.
Рекомендації експертів:
1. Робота з думками (КПТ-підхід)
Потрібно дослідити внутрішні установки. Що жінка думає про себе («зі мною щось не так»?) та про навколишній світ («усі чоловіки — зрадники»?).
-
Важливий крок: Чітко визначити для себе, що таке «зрада». Де починаються кордони довіри і де закінчується відповідальність партнера.
2. Пошук коріння (Динамічний підхід)
Неможливо просто «зачинити двері» у минуле. Експерти радять звернути увагу на стосунки з батьком. Саме там зазвичай закладається перший образ чоловіка та модель того, як з нами можна поводитися. Поки цей зв’язок не пропрацьовано, сценарій може повторюватися знову і знову.
3. Ресурси та копінг-механізми
Для жінки, яка опинилася одна в новій країні (Іспанія), критично важливо знайти опору в собі:
-
Ресурси: Де вона бере сили для руху вперед? (Хобі, нові знайомства, робота).
-
Самодопомога: Що вона робить щодня для свого фізичного та ментального здоров’я?
-
Запит: Головне питання терапії — «Чого я хочу насправді?». Не просто «втекти від болю», а побудувати нове життя.
Важливо розділити інтуїцію та тривожний контроль. У цьому кейсі підозри жінки підтвердилися, що часто свідчить про те, що вона несвідомо обирає партнерів, які схильні до зрад. Навчання розпізнавати «червоні прапорці» (red flags) на ранніх етапах — це навичка, яку можна і треба розвивати.
