Ми звикли думати про емпатію як про вроджену рису — таку собі суперздібність відчувати чужий біль. Проте в професійному середовищі психотерапії емпатія — це не просто емоція, а складний динамічний процес, що вимагає ювелірної точності. Професорка Шеннон Макінтайр у своїй лекції пропонує поглянути на емпатію через призму діалектики: як на постійний танець між максимальним зближенням та необхідною дистанцією.
Більше ніж співчуття: два полюси емпатії
Терапевтична емпатія тримається на двох «китах». Перший — це емоційний резонанс. Це той момент, коли терапевт налаштовується на хвилю клієнта, буквально відчуваючи його стан. Це відбувається на рівні міміки, темпу дихання та невербальних сигналів. Клієнт має відчути, що він не один у своєму переживанні, і що його біль здатний «торкнутися» іншої людини.
Однак тут криється пастка: якщо терапевт повністю зануриться в почуття клієнта, він втратить здатність допомагати. Саме тут вступає в дію другий полюс — когнітивна диференціація. Це здатність спеціаліста чітко усвідомлювати: «Це не мій біль, це біль людини навпроти». Саме ця межа дозволяє терапевту залишатися спостерігачем, який може аналізувати ситуацію, не піддаючись паніці чи розпачу разом із клієнтом.
Чому емпатія іноді «ламається»?
Макінтайр зазначає, що проблеми виникають тоді, коли цей баланс порушується.
-
Якщо терапевт занадто сильно зміщується в бік резонансу, він ризикує отримати «втому від співчуття» або вторинну травматизацію. Він стає занадто вразливим, а терапія перетворюється на спільне страждання.
-
Якщо ж терапевт занадто тримається за диференціацію, він стає «холодним професіоналом». Клієнт відчуває стіну, і терапевтичний альянс руйнується, адже без емоційного зв’язку довіра неможлива.
Емпатія як інструмент змін
Справжня магія емпатії полягає в тому, що вона є не лише засобом підтримки, а й потужним інструментом змін. Коли терапевт правильно «віддзеркалює» емоції клієнта, він допомагає тому краще зрозуміти самого себе. Це процес спільного дослідження, де емпатичне розуміння стає безпечним простором для трансформації особистості.
Для багатьох клієнтів досвід того, що їх розуміють без засудження, сам по собі є цілющим. Це дає змогу пережити складні почуття, не руйнуючись під їхнім тиском.
Емпатія в психології — це не статичний стан «я тебе розумію». Це активна робота, яка вимагає від спеціаліста високого рівня саморегуляції. Бути емпатичним — означає мати сміливість відчути чужий біль, але водночас зберігати достатню внутрішню стійкість, щоб простягнути руку допомоги та вивести людину з темряви.
Переглянути запис повної лекції:
