Жила – була в морі крапелька. Вона була кругла , прозора і холодна.
– Привіт, маленька, – сказало Сонечко, ласкаво зігріваючи її своїми променями.
– Привіт, – відповіла краплинка і раптом помітила, що стає невидимою й піднімається вгору.
Вона перетворилась на хмаринку-паринку. Нагорі було дуже холодно, тому паринка перетворилась знову на краплинку. Навколо себе вона побачила багато інших таких самих краплинок. Усі вони зібрались в коло й утворили хмаринку.
Крапелька ставала більшою, важчою, вона вже не могла утриматися в хмарі, і впала донизу. Почався дощик.
Краплинка потрапила на землю, а потім до підземного струмочка. Він вирвався з – під землі і побіг до річки. Сонечко знову простягло краплинці свій чарівний промінець і запитало: “Хочеш, я оберну тебе на пару й ти піднімешся до мене на небо?” Чи погодилась краплинка? Тепер ми напевно знаємо, що вода вміє мандрувати.
Високо в небі пропливала біла хмаринка. Сиділи на ній друзі-краплинки і з цікавістю поглядали на землю. А найсміливіший і найцікавіший, Капітошка, зіскочив із хмаринки. Пішов дощик, і Капітошка опинився на землі. Через деякий час він потрапив до підземного струмка. Та ось струмочок вирвався з-під землі і побіг далі до річки. Злився потічок із річковою водою. Стрімко помандрував Капітошка з рікою до моря. Нарешті море! Капітошку підхопили теплі морські хвилі. Сонечко простягнуло краплинці свій чарівний промінець і запитало: «Хочеш, я оберну тебе на пару, і ти знову повернешся до своїх друзів на небо?». Капітошка зрадів і легко піднявся в небо. Там він знову зустрів свої друзів.Тисячі маленьких краплинок зібрались у велику білу хмарину.
Ось такий шлях пройшов Капітошка, а називається він – кругообіг води в природі.
