В умовах повномасштабної війни психологічний стан кожної людини зазнає величезного тиску. У психології існує критично важливий погляд на цю проблему, який перевертає традиційне розуміння психопатології. Ми пропонуємо розглядати війну не як фон, а як потужну макросистему, що визначає поведінку та емоційний стан.
Симптоми, які ми бачимо, часто є не ознакою вродженого розладу, а нормальною реакцією на ненормальні, травматичні обставини війни.
Війна як “Забруднення Екології”
Цей підхід ґрунтується на модифікованій екологічній моделі Бронфенбреннера, де війна розглядається як всеосяжна макросистема.
Уявіть ситуацію: якщо дерево починає в’янути, ми спершу дивимося на екологію навколо нього (забруднення ґрунту, кислотні дощі), а не лише на саме дерево. Так само і з людиною:
-
Макросистема (Війна): Створює надзвичайний тиск, травму, загрозу безпеці та хаос.
-
Мікросистема (Сім’я, Школа): Перебуває під тиском макросистеми, але є буфером і джерелом зцілення.
-
Особистість (Дитина/Дорослий): Проявляє симптоми, які є захисною або адаптивною реакцією на цей тиск.
В цьому контексті, проблема не в “особистості” (умовне “хворе дерево”), а в “екології” навколо неї, яка потребує очищення та зцілення.
Контекст — це Критично Важливий Інструмент Діагностики
Переживання травми може маніфестуватися поведінкою, яка імітує відомі психологічні діагнози, такі як Синдром Дефіциту Уваги та Гіперактивності (СДУГ) або Розлад Аутистичного Спектру (РАС).
Адаптація замість розладу
-
Неуважність та Імпульсивність: Якщо підліток, який раніше не мав жодних проблем, раптово почав проявляти ознаки неуважності чи імпульсивності, це, ймовірно, не СДУГ. Це може бути проявом гіперзбудження, тривоги чи посттравматичного стресу. Згідно з діагностичними критеріями, СДУГ має бути присутнім до 12 років.
-
Сенсорна Чутливість та Ізоляція: Поведінка, схожа на РАС (наприклад, чутливість до гучних звуків, уникнення зорового контакту, соціальна ізоляція), може бути прямою реакцією на травму.
-
Приклад: Дитина, що стала свідком атаки дрона, може виявляти надзвичайну чутливість до шуму та уникати спілкування. Це — наслідок пережитого, а не вроджений спектральний розлад.
-
Для фахівців критично важливо завжди ставити запитання: “Що сталося з цією людиною?”, а не “Що не так з цією людиною?”.
Створення Травмо-чутливого Середовища
Якщо значна частина суспільства демонструє ознаки нездорових змін, індивідуальна діагностика стає менш ефективною, ніж системне створення здорового середовища.
Замість фокусу на індивідуальних діагнозах, важливіше створювати зцілююче та травмо-чутливе середовище для всіх:
-
Універсальна Підтримка: Середовище, яке підтримує найбільш вразливих, автоматично покращує стан кожного.
-
Зміщення Фокусу: Необхідно змістити фокус з “дефіциту” на “силу та адаптацію”. Ми повинні бачити в людях стійкість та здатність адаптуватися, а не лише перелік симптомів.
Ви — сила мікросистеми
Педагоги, психологи, соціальні працівники та члени родини формують мікросистему. У стані війни ця мікросистема набуває ролі потужного захисного фактора.
Ви, фахівці, є “магами”, які:
-
Протидіють тиску: Своєю роботою ви відштовхуєте тиск макросистеми війни від особистості.
-
Створюють буфер: Мікросистема може стати тим зцілюючим середовищем, яке оберігає дитину та дорослого, дозволяючи їм опрацювати травму та відновити внутрішній ресурс.
Навіть у стані війни, зміцнення наших локальних зв’язків та створення просторів довіри та безпеки — це найважливіша робота для збереження нашої нації.
Ми закликаємо всіх — батьків, освітян, психологів — пам’ятати про вирішальну роль контексту. Переглядайте запис лекції, щоб глибше зрозуміти цей критичний підхід та почати використовувати його у своїй роботі та житті.
