РАМКИ РОЗУМІННЯ ВТРАТИ ТА ЖУРБИ

Повний відео-запис зустрічі: https://youtu.be/4GhCUulUmXw?si=pJK0TwxSmjDT5Abd

Презентаціяhttps://docs.google.com/presentation/d/1tTTwu4L9r597NfNmB7AE7vPioRMqDrJM/edit?usp=sharing&ouid=115716656311306499524&rtpof=true&sd=true

Типи втрати:

1. Безповоротна втрата/смерть:

Це найскладніший і найболючіший тип втрати, який описує повне зникнення чогось або когось. Це може бути смерть близької людини, домашньої тварини, зникнення цінного предмета або навіть втрата частини себе, наприклад, через ампутацію.

2. Не пов’язана зі смертю втрата:

Це широкий спектр втрат, які не пов’язані з фізичною смертю. Їх можна розділити на декілька підтипів:

  • Втрата нелюдських речей: це може бути руйнування будинку або міста, стихійне лихо, що призводить до втрати ресурсів (води, електроенергії), зникнення природних об’єктів.
  • Втрата стосунків: розрив дружби, кохання, або сімейних зв’язків.
  • Втрата культури: зникнення мови, традицій, історичних пам’яток, що веде до втрати ідентичності.
  • Втрата безпеки: війна, політичні потрясіння, економічні кризи, що призводять до відчуття беззахисності та страху.
  • Втрата здібностей: через травму, хворобу або старіння людина може втратити фізичні чи ментальні здібності.
  • Втрата можливостей: неможливість здійснити мрії, плани, через обставини, що не залежать від людини.

3. Невизначені втрати:

Це тип втрати, коли немає чіткого розуміння того, що саме втрачено. Це може бути пов’язано з:

  • Війною: коли невідома доля людей, неможливо знайти їх тіла, або визначити обсяг руйнувань.
  • Психічними розладами: коли людина втрачає відчуття себе, не може чітко сформулювати, що саме її турбує.
  • Хронічними захворюваннями: коли людина живе з постійною загрозою погіршення стану, втрати контролю над життям.

4. Очікування втрати:

Навіть коли сама втрата ще не сталася, очікування її може бути дуже виснажливим. Це може бути пов’язано з:

  • Термінальними захворюваннями: коли людина знає, що їй залишилося жити недовго.
  • Невиліковними хворобами: коли людина постійно бореться з болем і погіршенням стану.
  • Небезпечними ситуаціями: коли людина перебуває в зоні бойових дій, стихійного лиха, або під постійною загрозою насильства.

Ієрархія потреб (піраміда А. Маслоу)

Піраміда Маслоу описує ієрархію людських потреб, де найнижчі рівні пов’язані з виживанням (їжа, вода, безпека), а вищі – з психологічним задоволенням (почуття приналежності, повага, самоактуалізація). Людина прагне задовольнити потреби нижчого рівня, перш ніж перейти до наступних. Піраміда дає зрозуміти мотивацію людей та те, що спонукає їх до дій.

Наслідки втрати:

  • Фізичні (зміна апетиту (втрата або переїдання), порушення сну (безсоння, кошмари), втома, біль, ослаблення імунної системи, загострення хронічних захворювань)
  • Емоційні (сум, гнів, провина, страх, тривога, самотність, депресія)
  • Когнітивні (труднощі з концентрацією уваги, порушення пам’яті, невирішення проблем, негативні думки, відчуття безнадії)
  • Поведінкові(ізоляція, зловживання психоактивними речовинами, ризикована поведінка, зміна режиму дня, нехтування особистою гігієною, зниження працездатності)
  • Духовні (втрата віри, втрата сенсу життя, відчуття порожнечі, відчуття ізоляції від світу, відчуття несправедливості)

Журба – це нормально

Відчувати журбу після втрати – це природно і нормально.

Це перша реакція на будь-яку втрату, будь то смерть близької людини, закінчення стосунків, втрата роботи або навіть зміна дому. Важливо дозволити собі відчувати ці емоції, не заперечуючи їх і не намагаючись їх придушити.

Журба може проявлятися по-різному у різних людей, залежно від віку, культури, релігійних переконань та особистого досвіду. Деякі люди можуть відчувати смуток, гнів, провину або страх. Інші можуть втратити апетит, мати проблеми зі сном або відчувати себе емоційно виснаженими.

Діти, особливо маленькі, часто не розуміють втрату так само, як дорослі. Вони можуть висловлювати свою журбу через плач, дратівливість, або зміни у поведінці.

Важливо пам’ятати, що журба – це природний психологічний інструмент, який допомагає дитині впоратися з сильними емоціями. Дозволяючи собі сумувати, діти “занурюються” у свої почуття, а потім “виринають”, трохи опрацювавши їх.

Опублікував(ла) VeLa
Попередній запис
ВІКНО ТОЛЕРАНТНОСТІ ТА ШКАЛА СУБ`ЄКТИВНИХ ОДИНИЦЬ ДИСТРЕСУ
Наступний запис
СПІВРЕГУЛЮВАННЯ У РОБОТІ З ВТРАТОЮ ТА ЖУРБОЮ
Залишити відповідь
Ваша електронна адреса не буде опублікована. Обов'язкові поля позначені *