Нейронні зв’язки в нашому мозку створюють своєрідні карти, які допомагають нам орієнтуватися в просторі та часі, а також підтримувати емоційні та соціальні зв’язки з іншими людьми. Ці карти зберігаються в гіпокампі і мають три основні виміри: місце, час та психологічна близькість. Вони допомагають нам розуміти, де знаходяться важливі для нас люди, коли ми зможемо з ними зустрітися та наскільки вони важливі для нас.
Мозок і віртуальні карти
Вимір місця
Мозок створює віртуальні карти, які включають три виміри. Перший з них – це місце або локація. Наприклад, ми можемо знати, де знаходиться кохана людина по відношенню до нас у просторі. Це знання дозволяє нам відчувати певний спокій та впевненість, знаючи, що близька нам людина знаходиться поруч або у визначеному місці.
Вимір часу
Другий вимір – це час. Ми знаємо, коли зможемо побачити кохану людину, використовуючи підказки, що базуються на нашому досвіді: після вечері, перед сном, після школи тощо. Це допомагає нам планувати наше життя та зберігати впевненість у майбутніх зустрічах.
Вимір психологічної близькості
Третій вимір – це психологічна близькість, яка визначає, наскільки важлива для нас ця людина і наскільки ми відчуваємо її присутність у нашому житті. Цей вимір формується у лімбічній і лобовій мережах за допомогою нейромедіаторів винагороди. Важливою частиною цього процесу є створення зв’язку «ми», який формується ще в дитинстві.
Розвиток зв’язків від народження до дорослого віку
Немовля
Для немовлят зв’язок «ми» є надзвичайно важливим. Немовля прагне постійного контакту з тим, хто про нього піклується. Плач немовляти викликає реакцію вихователя, яка задовольняє потреби дитини та надає відчуття винагороди.
Дитина ясельного віку
З віком діти розвивають здатність бачити, чути та відчувати запах близьких людей, а також самостійно рухатися. Часові ритуали або сигнали допомагають дітям встановлювати відчуття часу. Вимір «ми» та цикл заохочення продовжують відігравати важливу роль: дитина плаче або говорить, вихователь реагує, дитина отримує винагороду та її потреби задовольняються.
Прогнозування і адаптація
Мозок сигналізує про очікування, і якщо вони не здійснюються, людина відчуває горе. Наприклад, якщо людина не знаходиться там, де очікує наша карта, очікування винагороди не виправдалися. Це може стати джерелом стресу і розчарування.
Стратегії подолання і адаптація
Кліше «Час лікує» відображає той факт, що адаптація мозку не є пасивною. Зв’язки лобової частки з лімбічною системою створюють і зміцнюють нові нейронні шляхи, які допомагають нам впоратися з втратою. Ритуали та релігійні вірування можуть допомогти у цьому процесі, забезпечуючи нові орієнтири у вимірах місця та часу, а також підтримуючи зв’язок з важливими для нас людьми через спільні бажання, цінності та переконання.
