СПІВРЕГУЛЮВАННЯ У РОБОТІ З ВТРАТОЮ ТА ЖУРБОЮ

Повний відео-запис зустрічі: https://youtu.be/0zrI-hzGdoY?si=iFT7TlSuUuixVis9

Презентація:https://youtu.be/0zrI-hzGdoY?si=iFT7TlSuUuixVis9

Практичний кейс

Опис: дитина ділиться з вами дуже сумною історією. Її обличчя не виражає жодних емоцій, ніби вона емоційно притуплена. Ви ж, у свою чергу, не можете стримати сліз або відчуваєте глибокий сум. Як же правильно реагувати в такій ситуації?

1. Вислухайте та подякуйте:

  • Найперше, що ви повинні зробити, це уважно вислухати дитину. Не перебивайте її та не намагайтеся дати поради, поки вона не закінчить розповідь.
  • Коли дитина закінчить, подякуйте їй за те, що вона поділилася з вами своїми переживаннями. Це покаже їй, що ви цінуєте її довіру.

2. Слідкуйте за дитиною:

  • Зверніть увагу на мову тіла дитини та її емоційний стан. Можливо, вона відчуває себе більш комфортно, коли ви не дивитеся на неї прямо.
  • Пам’ятайте, що кожна дитина реагує на емоції по-різному. Не судіть її за те, що вона не плаче або не виражає смуток так, як ви очікуєте.

3. Будьте уважні до контексту:

  • Оцініть, чи є у вас достатньо часу та можливостей, щоб вислухати дитину до кінця. Якщо ні, запропонуйте їй продовжити розмову пізніше, коли у вас буде більше часу.
  • Також важливо врахувати оточення. Якщо ви знаходитесь у публічному місці, можливо, краще знайти більш спокійне місце, де дитина зможе поділитися своїми переживаннями без сторонніх очей.
  • У деяких випадках може бути доречним звернутися за допомогою до шкільного психолога або іншого фахівця.

4. Будьте щирими:

  • Не бійтеся показати дитині свої емоції. Якщо вам сумно або ви плачете, це нормально. Це покаже дитині, що ви щиро співпереживаєте їй.
  • Важливо, щоб ваша реакція була автентичною та невимушеною.

5. Вік дитини:

  • Вік дитини може впливати на те, як вона сприймає та реагує на емоції.
  • Маленькі діти можуть не розуміти складних емоцій або не знати, як їх висловити.
  • Важливо пояснювати їм свої емоції простими словами та давати їм можливість висловити свої почуття.

Пам’ятайте, що кожна дитина індивідуальна, і немає універсального підходу до того, як реагувати на подібні ситуації. Найголовніше – це бути уважним, щирим і підтримувати дитину.

Співрегулювання

Спільне регулювання емоцій – це унікальний досвід, який описує взаємодію двох людей, що допомагає їм покращити свій емоційний стан та ефективніше справлятися з емоціями.

Як це працює?

Уявіть собі ситуацію, коли вчитель помічає, що учениця засмучена. Замість того, щоб просто ігнорувати це, вчитель використовує методи спільного регулювання:

  • Він уважно слухає ученицю, даючи їй можливість висловити свої емоції.
  • Він допомагає їй ідентифікувати та назвати свої почуття.
  • Разом з нею вони шукають шляхи впоратися з емоціями, наприклад, за допомогою дихальних вправ або розмови про те, що сталося.

Чому це важливо?

Спільне регулювання емоцій дає низку переваг:

  • Зміцнює стосунки: Коли люди допомагають один одному впоратися з емоціями, це зближує їх і покращує взаєморозуміння.
  • Підвищує емоційний інтелект: Навчаючись розпізнавати та регулювати власні емоції, люди краще розуміють емоції інших.
  • Сприяє кращому психічному здоров’ю: Ефективне регулювання емоцій знижує рівень стресу та тривоги, а також підвищує стійкість до труднощів.

Важливо пам’ятати:

  • Спільне регулювання емоцій – це двосторонній процес. Обидві сторони повинні бути готові допомогти один одному.
  • Не існує єдиного правильного способу спільного регулювання емоцій. Важливо знайти те, що підходить саме вам та вашій дитині.
  • Якщо ви відчуваєте, що не можете самостійно впоратися з емоціями дитини, зверніться за допомогою до фахівця.

Пам’ятайте: “Ти не можеш вести туди, куди не можеш піти” – це не завжди так. За допомогою спільного регулювання емоцій ви можете допомогти один одному досягти кращого самопочуття та побудувати міцніші, здоровіші стосунки.

Приклади спільного регулювання емоцій у різних стосунках:

  • Вчитель/учень: Вчитель може допомогти учневі впоратися з гнівом, використовуючи методи релаксації, або надати йому підтримку після складної контрольної роботи.
  • Батьки/дитина: Батьки можуть допомогти дитині впоратися зі страхом перед темрявою, читаючи їй казку на ніч або залишаючи нічник увімкненим.
  • Друзі: Друзі можуть допомогти один одному впоратися зі складними життєвими ситуаціями, надаючи емоційну підтримку та поради.
  • Подружжя: Подружжя може допомогти один одному впоратися зі стресом, проводячи час разом, розмовляючи про свої почуття або займаючись спільними справами, які їм подобаються.

Спільне регулювання емоцій – це цінний навик, який може допомогти людям у будь-яких стосунках.

Способи спільного реагування

1. Зверніть увагу та назвіть видимі ознаки емоцій учня:

  • “Я бачу, що ти сьогодні здаєшся сумним. Чи хотів би ти поговорити про це?”
  • “Ти виглядаєш стурбованим. Що відбувається?”
  • “Я помітив, що ти постійно крутишся на стільці. Чи все в тебе гаразд?”

2. Виконуйте передбачувані, контрольовані ритмічні рухи:

  • Легко постукуйте учня по плечу або спині.
  • Робіть ритмічні рухи руками, наприклад, плескайте в долоні або стукайте по столу.
  • Співайте або наспівуйте заспокійливу мелодію.

3. Проводьте групові вправи з дихання або співу:

  • Разом з учнем зробіть кілька глибоких вдихів і видихів.
  • Співайте просту пісню або наспівуйте заспокійливу мелодію.
  • Використовуйте дихальні вправи, наприклад, “квадратне дихання” або “дихання на чотири рахунки”.

4. Якщо можливо, спробуйте вирішити проблему:

  • Якщо ви знаєте причину емоцій учня, спробуйте допомогти йому вирішити проблему.
  • Запропонуйте йому кілька варіантів дій або допоможіть йому знайти ресурси, які можуть йому допомогти.
  • Якщо проблема занадто складна, щоб її вирішити самостійно, зверніться за допомогою до іншого дорослого.

5. Підвищить рутини та передбачуваності:

  • Створіть чіткий розклад дня і дотримуйтесь його.
  • Запропонуйте учню візуальні підказки, такі як розклад або картки з розкладом дня.
  • Попередити учня про будь-які зміни в розкладі.

6. Якщо доречно, запропонуйте фізичний дотик:

  • Обніміть учня.
  • Візьміть його за руку.
  • Покладіть йому руку на плече.

 

Опублікував(ла) VeLa
Попередній запис
РАМКИ РОЗУМІННЯ ВТРАТИ ТА ЖУРБИ
Наступний запис
НЕЙРОПСИХОЛОГІЯ ВТРАТИ ТА ЖУРБИ
Залишити відповідь
Ваша електронна адреса не буде опублікована. Обов'язкові поля позначені *